Яблук три кіло

Картину можна. Вони би повісили в себе у книгарні.

давайте книжку їм подаруємо )))

13-тим, до речі бути можна? читати я ніц не буду, шувалова на мене минулого разу на севама-фесті так глянула, шо мені одразу стало зрозуміло, що це не моє )))))))
а от заспівати можу
і одразу питання що з апаратури буде? напівакустику підключити вдасцця?)

берем тринадцятим, а чо нє? число гарне, історично витримане...

а цього я не знаю
минулого року були у них мікрофони, я до одного навіть дорвалася
а чи було до чого вчепити гітару, крім шиї виконавця, то Олексія питати тра Хоча він на живій гітарі грає, але музикант і у апаратурі розуміється більше мене

якщо є мікрофони, то значить і гітару буде куди впихнути) а як не буде, то напівакустика не така вже й "мертва")) як це здається на перший погляд. може і без дротів звучати запросто

питання. а скільки творів чи в межах якого часу на одну людину припадатиме?

Пропоную зробити їм подарунок такий.

Хай вони зроблять підбірку своїх книжок, які вони вважають важливими для національного відродження української Нації.

Ми її викупимо і передамо у бібліотеки (на Схід та Південь України).

Особисто я б викупив для бібліотеки в м.Запоріжжя для людей, які ТОЧНО БУДУТЬ це читати.
Тут поступово утворюються неформальні бібліотеки для україномовних спільнот.

Бо тут навіть бібліотеки вже на замку (для юнацтва та районні).

Єдина бібліотека, яка ще реально працює (крім вишівських) - це Обласна ім.Горького...
Ось така є наша "бандерівська" влада...

Нявка
отут є відповідь. Думаю по 3-5 творів.

Лісник
Цікава ідея. Нині я фотила книги патріотичного спрямування
можна скинутися і на певну суму придбати книжок для передачі їх туди, де вакуум української книги. Я учора придбала книги для українських дітей з Вашінгтона

то що Богдан Горобчук відповів? наш "віночок" приймають? бо щось якось затихло в цій темі...

немає наївності людській кордонів... я чудово усвідомлюю що розчарування процес виключно суб'єктивний: формуєш собі в голові там якесь уявлення про ті чи інші речі, людей, а воно все зовсім не таке в житті виявляється... а головне ні речі ні люди в тому не винні.
але лишилося стійке відчуття, що сьогодні ввечері я безцеремонно нав'язував своє товариство, і навіть таки заважав...
капець... я відчував себе якимсь ресторанним лабухом, що лабає заюзаний шансончик у якомусь портовому кабаку...

п.с. злюся в першу чергу на себе самого.

ну, злитися не варто - де збирається багато творчих людей, там про номальну організацію і мови нема)))) я взагалі чекала гіршого, тому навпаки - враження досить нормальні)))) рада, що багатьох почула і ще більше побачила

я теж наче не бухгалтер, але якщо людина починає говорити, та ще якогось дітька перед мікрофоном, то мабуть все ж аби її почули, а не для того аби бути бек-граундом для чиїхось розмов.

невже те про що вони всі так натхненно галділи було вже ж таким важливим, що можна було собі дозволити зневажати старання інших? і не тільки старання, але й намагання щось таки почути, бо коли між тобою (як слухачем) і людиною перед мікрофоном стоїть ще двоє, що жодним чином не комплексуючи в повний голос у мене і в читця перед носом ведуть зізнатися далеку від інтелектуальної бесіду, перекрикуючи декламатора наче якусь назойливу музику в нічному клубі, то доходиш дуже простого висновку: справа не в організації а в елементарній неповазі один до одного. це не спільнота - це тераріум для однодумців якийсь.

я виступав на різних фестах. один з них проходить щороку в лісі. Щонайменше збирається до 300 людей. Да, всі також творчі люди (барди, поети) да, всі нормально вгашені під вечір, але такого блюзнірства та снобізму я ще жодного разу не спостерігав.
це не відсутність організації - це відсутність етичної організованості кожного окремо взятого.

ех, мій ідеалізм так і хоче заперечити... але нажаль... з взаємоповагою таки справді не дуже склалося...

Улюбленій книгарні рочок! На гостину зійшлися усі друзі - давні та нові. Просто гостями у книгарні "Смолоскипу" не можливо бути - ви неодмінно стаєте друзями.
Забава була умовно поділена на 3 частини. Спершу офіційно звітував директор видавництва Ростислав Семків. Далі - директор книгарні Ольга Погинайко, надали слово Олесю Донію, потім - пані Оксані Соколик, із якою та із її чоловіком Ярославом (Канада), ми познайомилися на СКУ, Леоніду Плющу (Франція). На цьому було оголошено перехід на фуршет і до виступів. Поети спрагло рушили надвір, де очікували столи із вином, водою та випічкою.
Скоро почалося наліплювання номерів для подальшої лотереї. Поетичні читання почав Сергій Пантюк, далі виступали Марися Рудська, Тріша Терен, Володя Пироженко, Ірі Шувалова, Сашко Ушкалов, Люба Якимчук, Анна Багряна (перераховую по пам'яті, не за черговістю), Сухарев закінчив другу частину. Лотерея ощасливила багатьох і, навіть, севаму. Каріна та Ігорко виграли книжки. А ще ми виграли картку із 3%-ною скидкою за найбільшу покупку - нині гутірка українських поетів sevama придбала підбірку із 30 патріотичних книг на суму 660 грн., зробивши цим подарунок книгарні "Смолоскипу" і бібліотекам Запоріжжя, де катастрофічний брак українських книг.
Опісля Ольга Погинайко врочисто нарізала торт у формі "Кобзаря" і далі був вільний мікрофон, якого дочекалися ми - Наталка Клименко, Тріша Терен, Оксана Яблонська. Приємно, що хтось слухав - свої і подяка хлопцеві, який підійшов аж до мікрофона.
Приємні несподіванки цього дня - я нарешті познайомилася із Нявкою Надійко, я направду щаслива.. Бач, навіть номера мобільного не додумалася спитати..
Приємно було бачити Настю Соколову, шкода, що дівчата пішли і не виступили. Приємно зустрітися з Сашком Ушкаловим і обмінятись номерами мобілок. Тішать зустрічі із друзями Романом Скибою, Сергієм Пантюком, Танею Бондаренко, Сашком Ткачуком, Іринкою Шуваловою, Наталкою Клименко, Трішею Терен, Ігорком Гончаровим, Надійкою Ойчук, Дімою Княжичем і багато-багато ким. Неприємні несподіванки були описані раніше і не потребують повторення...
Приємною несподіванкою було і нинішнє моє повідомлення:
5-6 жовтня 2008 року гутірка українських поетів sevama проводить осінній sevama-фест поезії. Деталі і фото завтра
Сьогодні мене запитали: "Що таке ваша севама? Всі кажуть: у нас на севамі і ніхто не може пояснити що це?", а я кажу: "Севама - це такий світ поезії, де ви можете вільно спілкуватись. Це неможливо пояснити одним словом. Це треба пережити. Приходьте і ви відчуєте..."

Гул і гам падали на мозок. Мене рятувала викладацька витримка.
Помилка організаторів? Вони не знають (чи не хочуть?) тих, хто не з їхньої компанії.

у таких випадках, друже Чугайстре, я кажу собі: я прийшла виступити і зроблю це навіть, якщо жаби падатимуть на голову